Тези із виступу Поповича Михайла Миколайовича

на Першому Всеукраїнському з’їзді споживачів фінансових послуг

           У своєму виступі я хотів би висвітлити проблематику нашого з’їзду з точки зору власне споживачів фінансових послуг. Давайте спробуємо поглянути на неї очима самих ошуканих вкладників-інвесторів. Я досконало знаю це предметне поле, оскільки є керівником ініціативної групи потерпілих вкладників «Кінгз Кепітал». Вони ж і обрали мене президентом ВГО «Духовність та благополуччя» – замість колишнього президента, який свого часу очолював як організацію, так і загалом усю Групу компаній «Кінгз Кепітал».

        З огляду на те, що у мене обмаль часу, розпочну з висновків. Пропоную внести зміни та доповнення до тексту резолюції нашого з’їзду. Насамперед, на нашу думку, конче необхідно доповнити перелік законопроектів, що надасть йому більшої довершеності, комплексного характеру та посилить його дієвість: у висновок четвертий (пункт 4) необхідно включити проект Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними діяннями органів державної влади або місцевого самоврядування» (реєстраційний № 4672).

        Цей законопроект спрямований на створення законодавчого механізму зворотної щодо запобігання фінансових афер, усунення такого вагомого чинника як чиновницьке свавілля і корупція. Прийняття даного Закону сприятиме приборканню корумпованої бюрократії на обох рівнях (державної влади та місцевого самоврядування), а відтак і породжених чиновницькою безвідповідальністю та безкарністю плачевних наслідків для споживачів фінансових послуг. Його актуальність обумовлена тим, що ринок фінансових послуг на нинішній початковій стадії його формування є одним із найбільш криміногенних.

        Свого часу ми проводили мітинги біля стін Верховної Ради України на підтримку даного законопроекту. На наше прохання він був поданий до Верховної Ради народним депутатом України Оксаною Білозір. Однак, на превеликий жаль, більшість нардепів або ще не усвідомлюють його значення, або ж мають протилежні (не публічні) інтереси.

        Без прийняття такого Закону можна вести лише довільні розмірковування щодо запобігання фінансовим аферам. Адже очевидно, що без сприяння корумпованої бюрократії, а, зазвичай, і безпосередньої участі чиновників фінансові афери були б  неможливими.  Натомість, відповідний законодавчий механізм зворотної дії для її приборкання досі відсутній. Відтак, саме безвідповідальність і безкарність й породжують чиновницьке свавілля та корупцію, особливо на ринку фінансових послуг, як одному з найбільш а криміногенних.

       Дозвольте проілюструвати це на вельми показовому прикладі однієї із найбільш резонансних фінансових афер – справі Групи компаній «Кінгз Кепітал». Йдеться про низку різнопланових структур, що тісно пов’язані між собою: Кредитну спілку «Бізнеспартнерство», ТОВ «Кінгз Кепітал», ПП «Кінгз Кепітал», JC&AA King’s Capital і ВГО «Духовність та благополуччя». Остання була задіяна в ГК «Кінгз Кепітал» для залучення коштів у вигляді благодійних внесків фізичних осіб, які при цьому ставали її членами. Крім того, ТОВ «Кінгз Кепітал» була тісно пов’язана з контрагентом – Кредитною спілкою «Тринадцята зарплатня», через яку було залучено сотні вкладників.

         Саме у зв’язку з подіями довкола ГК «Кінгз Кепітал», що сколихнули наше суспільство ще у 2008 році, набула особливої актуальності діяльність ВГО «Духовність та благополуччя» З тих пір, четвертий рік поспіль, ми фактично самотужки займаємось реальним захистом прав близько п’яти тисяч споживачів фінансових послуг у загальноукраїнському масштабі. У цій резонансній справі нами здійснюється активний громадський контроль.

         Найпершим нашим кроком було створення ініціативної групи по захисту прав потерпілих вкладників ТОВ «Кінгз Кепітал» у кількості 39 осіб з різних міст України, включаючи місто Київ та кілька райцентрів Київської області. За нашою ініціативою та безпосередньою участю Господарський суд міста Києва  своєю Постановою від 21.08.2009 р. визнав ТОВ «Кінгз Кепітал» банкрутом. Наразі, - за процедурою банкрутства - завершується розгляд заяв про визнання кредиторами вкладників, які звернулись до суду (станом на 29 лютого – понад чотири тисячі шістсот осіб). Окрім того, порушено дві кримінальні справи щодо посадових та причетних до справи осіб. Одна з них уже доведена до стадії судового розгляду в Дніпровському районному суді м. Києва.

         Виникає аж ніяк не риторичне запитання: чи потрібен Україні внутрішній інвестор? І, якщо потрібен, то що для нього робить держава, як вона його плекає? Тому, третій напрямок нашої роботи – це взаємодія з державними інституціями. Ми наголошуємо на тому, що у процесі формування вітчизняного ринку фінансових послуг надзвичайно важливим є адекватне інституційне забезпечення. Йдеться про інституції, тобто норми і правила, – як формального (закони, підзаконні акти), так і неформального (звичаї, ментальність тощо) ґатунку – в контексті структурно-інституційних змін нашого суспільства.

         Концептуальна вада чинної інституційної конструкції полягає у тому, що державне регулювання і контроль наразі здійснюється не системно. Три різнопланових регулятори (Національний банк України; Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку; Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг) діють на кшталт Лебедя, Рака і Щуки – з  відомої байки Івана Крилова.

       Отож воно й виходить, що замість «Святої трійці» наразі маємо «Бермудський трикутник». Відтак, у цьому трикутнику спокійнісінько почуваються горе-оператори фінансового ринку з нормативно-правовим статусом ТОВ та й, навіть, приватного підприємства. Далеко за прикладами ходити не треба: ТОВ «Кінгз Кепітал», ПП «Кінгз Кепітал»… Хто конкретно із зазначеної вище «трійці» здійснював державний нагляд та регулювання їхньої діяльності? Показовою стала відповідь, яку надали нам у Держфінпослуг (за часів пана Суслова): «У «Кінгз Кепітал» не було ліцензії, а тому нас це не стосується». З такої відповіді можна дійти висновку, що коли по Києву їздить автолюбитель без прав водія, то ДАІ має заплющувати на це очі, мовляв, «не наш клієнт» (?). Така «залізна» логіка є домінуючою у чиновницькому середовищі...

        Ще три роки тому в наших зверненнях йшлося про необхідність нормативно-правового виокремлення самого поняття «споживач фінансових послуг». Для кращого усвідомлення наводилось порівняння: пропонувати споживачам гнилу картоплю – зась, а неякісні фінпослуги можна, причому фактично безкарно… Ціла низка конкретних пропозицій з цього приводу була подана нами до Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Мінюсту, Держфінпослуг, Прокуратури, ГУ МВС тощо.

     Підтвердженням цього є офіційні відповіді кількох високопоставлених чиновників: колишнього прем’єр-міністра України Ю.В. Тимошенко (з відповідними дорученнями Міністрові юстиції Оніщуку та Голові Держфінпослуг Суслову В. І.); Голови Комітету ВРУ з питань державного будівництва та місцевого самоврядування О.О. Омельченка; заступника Голови Держфінпослуг Ю. Прозорова. Показовим є також і той факт, що колишній голова Держфінпослуг В.О. Волга вважав за доцільне двічі особисто взяти участь у наших зборах біля стін Верховної Ради України.

     Дієвий захист прав і законних інтересів споживачів фінансових послуг неможливий без впорядкування вітчизняного нормативно-правового поля, створення чіткої системи чинного законодавства. При цьому необхідно правильно визначити його концептуальні рамки: надавачі фінансових послуг – набувачі цих послуг – держава, як метаорганізація (організація організацій). Ці рамки окреслюють трикутник, що також нагадує Бермудський, де тривалий час  панує безлад, а відтак – організоване беззаконня. Не варто навіть вести мову про боротьбу з корупцією, коли наразі фактично відсутній законодавчий механізм і важелі впливу суспільства на корумпованих чиновників. Останні на всі сто відсотків використовують цю прогалину – по суті нормативно-правовий «ляп» – у своїх корисливих інтересах. Хіба стали б можливими фінансові афери, якби над головою аферистів не було «даху», який забезпечують певні горе-чиновники?                           Законопроекти, що представлені на цьому з’їзді, безумовно, важливі і в них до певної міри враховані й наші пропозиції. Однак, вони фактично спрямовані на врегулювання правовідносин лише між надавачами та отримувачами фінансових послуг. Із цілісної системи правовідносин при цьому явно випадає держава.

     Системо-утворюючою ланкою, на нашу думку, може служити законопроект «Про порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними діяннями органів державної влади або місцевого самоврядування». За нашою ініціативою він був представлений до Верховної Ради України народним депутатом Оксаною Білозір та зареєстрований у ще 17 червня 2009 року. Однак, четвертий рік поспіль на шляху його проходження несхитною горою постали такі ж самі горе-чиновники!

Законопроект на часі, він уже перезрів – мов спіла вишня… Ми вимагаємо негайного розгляду Верховною Радою, прийняття та введення в дію цього конче необхідного для фінансових ринків законодавчого акта.

         Насамкінець, хочу висловити подяку членам Оргкомітету і його голові –народному депутату України Юрію Полунєєву – за надану мені можливість донести позицію потерпілих вкладників до широкого загалу. Будемо сподіватись, що відлуння цього докотиться зрештою й до верхніх ешелонів влади.

І нехай нам допомагає Господь!